Анотація
У монографії розкриваються науково обґрунтовані теоретичні та методичні засади формування професійної мобільності майбутніх учителів фізичної культури. Монографію адресовано науковцям, науково-педагогічним працівникам, докторантам, аспірантам, магістрам і студентам, які цікавляться вирішенням проблеми формування професійної мобільності майбутніх учителів фізичної культури у закладах вищої освіти.
The monograph reveals scientifically sound theoretical and methodological principles of forming the professional mobility of future Physical Education teachers. The monograph is intended (useful, useful, addressed) for scientists, research and teaching staff, doctoral students, graduate students, masters and students who are interested in solving the problem of forming professional mobility of future Physical Education teachers in higher education.
ВСТУП
Україна та її освітня система зазнають впливу інтеграційних та глобалізаційних процесів, які є головними ознаками сучасного світу. Нове в глобальній мережі освітніх послуг – це створення сприятливих умов для розвитку здорової особистості з новим типом мислення, спроможної генерувати оригінальні ідеї. Тому питання пошуку сучасного змісту підготовки майбутніх учителів фізичної культури є найбільш пріоритетним у зв’язку із світовими тенденціями щодо зміни парадигми вищої фізкультурної освіти. Йдеться про формування майбутніх учителів фізичної культури нової генерації, здатних до реалізації інноваційної освітньо-оздоровчої політики у контексті Концепції Нової української школи.
Нам імпонує думка В. Г. Кременя про те, що «ми живемо в часи планетарних цивілізаційних трансформацій, формування нового типу грамотності і культури – цифрової, становлення нового типу суспільства – інформаційно-мобільного, знаннєвого. На думку вченого, «основним рушієм у цих умовах стає мобільна особистість». В. Г. Кремень наголошує на необхідності переходу від кваліфікації до компетенції, яка дозволяє людині «знаходити рішення у будь-яких професійних та життєвих ситуаціях, що уможливлює діяльність освіченої особистості незалежно від локального чи глобального контексту ринку праці» [244, с. 8].
Науковці (В. П. Андрущенко, В. І. Бондар, Н. М. Дем’яненко,
В. Г. Кремень, І. Я. Коцан, Н. М. Рідей, С. О. Сисоєва та ін.) ґрунтовно розкривають питання щодо модернізації змісту вищої освіти та стратегічних шляхів її оновлення. Ми поділяємо думку В. П. Андрущенка про те, що «сучасний стан перебудови системи вищої педагогічної освіти передбачає внесення суттєвих змін як у змістове забезпечення підготовки педагогічних кадрів, так і у процес впровадження активних технологій навчання студентів» [9, с. 2].
Водночас складна демографічна ситуація, перенасиченість ринку праці недостатньо кваліфікованими працівниками, перевиробництво в окремих сферах фахівців та їхня неспроможність проявляти фахову мобільність і конкурувати в сучасних умовах ринкової системи, як зазначають В. П. Андрущенко та В. І. Бондар, «створили ситуацію прихованої кризи в освіті. З одного боку, розвиток системи вищої освіти свідчить про здобутки вітчизняної професійної школи у галузях, де потреби ринку досить жорстко вимагали вчасного реагування на запити замовників, з другого – досить помітною є екстенсивність у ступені мобільності і професійної придатності випускників гуманітарних напрямків» [10, с. 12].
Вчені (О. В. Биковська, В. І. Бобрицька, О. В. Васюк, О. С. Кондур,
М. С. Корець, О. В. Матвієнко, В. А. Петрук, Н. М. Титова, О. Л. Шевнюк та ін.) акцентують увагу на підвищенні якості професійної підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти. Тому визначальною метою закладу вищої освіти є запровадження новітніх педагогічних технологій в освітньому середовищі, спрямованих на формування гнучких навичок (Soft Skills), які потенційно приведуть майбутнього вчителя фізичної культури до професійного успіху. Наприклад, В. І. Бобрицька розглядає цю проблему крізь призму професійної мобільності, що «розширює міжнародне академічне і студентське співтовариство; появу нових перспектив розвитку людських ресурсів; підвищення кар’єрних шансів випускників; засвоєння навчальних програм, які не пропонують національні виші; гармонізацію національних і міжнаціональних процесів забезпечення якості освіти; створення моделі відкритого європейського простору вищої школи»
[33, с. 42].
У цьому контексті Ю. О. Лянной наголошує на неперервності освіти (lifelong education), яка визначається у світі, на думку вченого, «головним стратегічним орієнтиром розвитку вчителя, відтворює в собі передусім гуманістичну ідею, оскільки ставить у центр освітніх послуг людину, для якої необхідно створити умови, що забезпечать повноцінний розвиток її здібностей упродовж життя» [266, с. 566].
Дослідники (Н. О. Бєлікова, М. М. Василенко, М. В. Данилевич,
Л. В. Денисова, Р. П. Карпюк, Р. В. Клопов, А. П. Конох, С. В. Криштанович, Ю. О. Лянной, Є. Н. Приступа, Л. П. Сущенко та ін.) розкривають питання підготовки майбутніх фахівців, здатних до ефективної професійної діяльності у сфері фізичної культури і спорту. Так, Л. П. Сущенко ґрунтовно переконує, що пріоритетним напрямком сучасної вищої фізкультурної освіти стає модель «перенесення акценту з вузько предметної підготовки на формування і розвиток високоосвіченої цілісної особистості, перехід студента з об’єкта зовнішньої дії, «споживача» готових знань до суб’єкта свого професійного становлення» [408, с. 45].
Цю думку розділяє Н. О. Бєлікова і вказує, що «з позиції сьогодення закладам вищої освіти, значну увагу слід приділяти новій моделі у підготовці вчителя відповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці, компетентного, відповідального, який вільно володіє своєю професією й орієнтується в суміжних галузях діяльності, здатного до ефективної роботи за обраною спеціальністю на рівні світових стандартів, готового до постійного професійного зростання, соціальної і професійної мобільності» [22, с. 45].
Продовжує цей науковий пошук М. В. Данилевич, акцентуючи увагу на тому, що одним із завдань вищої школи є створення моделі підготовки випускника, здатного конкурувати на ринку праці. На думку вченої, це дозволить «підготувати випускників, що володіють професійною компетентністю і вміннями орієнтуватися на ринку праці, вигідно представити себе, витримувати суперництво з іншими претендентами на робочі місця»[89, с. 191].
До переваг системи такої підготовки Р. В. Клопов відносить інформаційне освітнє середовище, що створюється закладом вищої освіти [216, с. 386 ]. Аналізуючи професійно-мобільного вчителя, дослідник освітніх перетворень акцентує увагу на «застосуванні інформаційних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх фізкультурних кадрів» і зазначає, що «…навчання у вищій школі повинно бути спрямовано на формування готовності майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту до застосування інформаційних технологій у процесі навчання, майбутньої професійної діяльності та самовдосконалення впродовж всього життя», що робить їх мобільними у професії [216].
Запровадження передового світового досвіду, на думку Є. Н. Приступи, посилить можливості вищої школи у сфері професійної освіти. Зокрема, докладний моніторинг передового досвіду зарубіжних освітніх систем підготовки фахівців із фізичного виховання дав змогу вченому запропонувати широкому педагогічному загалу ідеї реформаторської педагогіки в системі підготовки вчителя фізичної культури нового покоління [337, с. 125].
Особливості професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищій школі ґрунтовно розглядали О. Ю. Ажиппо,
О. О. Безкопильний, П. Б. Джуринський, Є. А. Захаріна, Л. І. Іванова,
О. О. Солтик, Н. І. Степанченко, О. В. Тимошенко, Б. М. Шиян та ін.
Як вважає О. В. Тимошенко, оптимізація професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури повинна здійснюватися ще в умовах закладу вищої освіти України з метою забезпечення їхньої високої конкурентоспроможності. Науковець розглядає цей процес як «цілеспрямований вибір педагогами найкращого варіанта побудови освітнього процесу, який забезпечує за певний час максимальний результат, що відповідає потребам динамічного суспільства стосовно підготовки фахівців» [411, с. 38].
О. Ю. Ажиппо стверджує, що проблема вдосконалення процесу професійної підготовки у закладі вищої освіти стає особливо актуальною і «передбачає інтенсифікацію пізнавальної діяльності студента, що ґрунтується на сучасних методах, зарубіжних технологіях навчання і дає можливість майбутньому вчителю фізичної культури не тільки за коротший термін одержати необхідні професійні знання, гнучкі уміння і навички, а й успішно поєднувати навчання у ЗВО з іншими видами діяльності (заняття спортом, наукою, бізнесом тощо)» [3, с. 39].
Отже, найважливішим завданням педагогічного процесу сучасної професійної підготовки майбутнього фахівця з фізичної культури, як стверджує Є. С. Захаріна, є «формування високого рівня його професіоналізму, готовності вирішувати складні педагогічні проблеми, пов’язані з навчанням, вихованням та оздоровленням школярів під час уроків як основи процесу фізичного виховання в школі та організації позакласної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі» [184, с. 440].
Проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури набуває сьогодні особливого значення у контексті Концепції Нової української школи. Так, П. Б. Джуринський визначає фахову підготовленість майбутнього вчителя фізичної культури «як цілісне вираження усіх підструктур особистості, зорієнтованих на повне й успішне виконання багатоманітних ролей учителя у процесі розвитку фізичної культури особистості школярів; як складну, якісну, структурно-динамічну освіту, що характеризується певним рівнем спеціальних теоретичних, практичних, мотиваційних цінностей, здобутих у результаті виховання, освіти, навчання, оздоровчо-розвивальної діяльності та інтегрованих у творчу професійну оздоровчо-розвивальну діяльність учителя» [164, с. 43].
На думку Л. І. Іванової, з метою формування нового покоління майбутніх учителів фізичної культури у закладах вищої освіти слід застосовувати нову модель, яка «базується на оволодінні широким колом професійних знань, практичних навичок, сформованості мотивації й відповідних особистісних якостей щодо здійснення відповідної педагогічної діяльності» [200, с. 20–28 ].
Н. І. Степанченко засвідчує, що сучасна система процесу підготовки вчителя «вимагає від професорсько-викладацького складу вищої школи глибокого переосмислення призначення фізкультурної освіти, різноманітних аспектів гармонізації її моделей і технологій». На думку вченої, «успішне вирішення нових завдань, що стоять перед вищою освітою фізкультурного профілю, залежить від готовності та здатності викладачів здійснювати перехід до нового педагогічного мислення, суть якого полягає у сприйнятті навчання як процесу професійного розвитку особистості студента»
[399, с. 439]. О. О. Солтик також пропонує модернізувати форми і методи навчання з урахуванням вимог Нової української школи та інновацій сучасної педагогічної науки [502, с. 54].
Ідеї професійної мобільності вчителя Нової української школи також висвітлюються у полі наукових досліджень Н. Ю. Брижак, Н. В. Дячок, Р. М. Пріми, В. А. Триндюк та ін. Особливо цінною для нас є наукова позиція Р. М. Пріми, яка розглядає сучасного вчителя з позиції формування його професійної мобільності, в якій акумулюються «мотиваційна цілеспрямованість, педагогічна гнучкість, потреба у професійній самореалізації через необхідний і достатній рівень професійної компетентності, самоефективності в інтенсивній діяльності, схильність до педагогічної творчості та готовність до інноваційних змін…» [41, с. 9].
Діяльність у сфері фізичної культури вимагає наявності професійно орієнтованих знань з теорії і методики фізичного виховання. Ці питання широко досліджували вітчизняні вчені (В. Г. Арефьєв, В. П. Іващенко,
О. П. Безкопильний, Т. Ю. Круцевич, А. В. Цьось та ін.).
І хоч професійна мобільність є предметом багатьох досліджень, галузь її застосування у фізичному вихованні обмежується і розглядається як умовно задекларована освітня стратегія, породжена часом. Саме тому у сучасний період існує суспільний запит на виховання майбутнього учителя фізичної культури як дієвої професійно-мобільної особистості, з гнучкими навичками, здатної на відміну від людини-виконавця самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі й нестандартні рішення.
Запропонована монографія узагальнює набутий досвід щодо вирішення проблеми формування професійної мобільності майбутніх учителів фізичної культури.
Авторка висловлює глибоку вдячність за плідну співпрацю:
– колективу науковців Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради на чолі з ректором Петром Микитовичем Бойчуком, кандидатом педагогічних наук, доцентом, заслуженим працівником освіти України;
– Наталії Володимирівні Івановій, доктору філософських наук, доценту Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради, яка досліджувала проблеми розвитку дитини через фребельпедагогіку;
– Раїсі Миколаївні Прімі, доктору педагогічних наук, професору Волинського національного університету імені Лесі Українки, яка досліджувала професійну мобільність у педагогічному аспекті і надавала цінні рекомендації, посилаючись на власний досвід.
Публікація монографії стала можливою завдяки ґрунтовному аналізу рецензентів: доктора педагогічних наук, професора Олександра Юрійовича Ажиппо; доктора педагогічних наук, професора Наталії Олександрівни Бєлікової та доктора педагогічних наук, професора Романа Вікторовича Клопова.
Окрема подяка Роману Петровичу Карпюку за підтримку і допомогу у написанні монографії.Авторка висловлює безмежну вдячність науковому консультанту, доктору педагогічних наук, професору Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Людмилі Петрівні Сущенко за підтримку протягом усіх років співпраці і мудре керівництво науковим дослідженням.
Щира подяка студентам, які допомогли поглянути на досліджувану проблему під іншим кутом зору.
Окрема подяка родині, найдорожчим людям за любов, підтримку та неймовірне терпіння.
